600

Блаженніший Митрополит Онуфрій: “Без любові до Бога не можна по-справжньому любити людей, свій народ і інші народи, нести мир, правду, добро”

Різдвяне інтерв’ю Його Блаженства офіційному сайту Київської Митрополії

— Ваше Блаженство, серце віруючої людини напередодні Різдва Христового відчуває особливу благодать. Здається, земля переповнюється якоїсь тихої радості. Що Ви особисто відчуваєте у ці святі дні?

— Наша зустріч з Господом відбувається, перш за все, у нашому серці. І почуття християнина у дні Різдвяних свят підтверджують зміст цієї найвеличнішої події в історії людства: Христос народжується, Спаситель світу приходить до нас. Син Божий приймає на Себе людську плоть і смиренними обставинами Свого пришестя у бідному вертепі, у яслах, у звістці про Своє Нарождення бідним пастухам зображує Свою Божественну любов, мир, радість, спасіння.

Смиренне явлення Немовляти Христа в печері для худоби вже є першою проповіддю Євангелія, яка руйнує хибні уявлення про ідеали багатства і можновладдя, про досягнення земного щастя шляхом гріха. Звершується велика благочестя тайна: Бог являється у плоті. (1 Тим. 3, 16). Небо схиляється до землі, Господь несе людству мир небесний, мир благодаті і любові, мир перемоги добра над злом, світла над темрявою, святості над гріхом. Тому кожна благочестива душа в ці дні сповнюється цієї особливої радості, про яку співали Анголи Віфлеємським пастухам: «Слава в вишніх Богу і на землі мир!»

— Ваше Блаженство, після довгого атеїстичного періоду Різдво Христове, нарешті, стало загальнодержавним святом. Проте, ця велика подія супроводжується і нівелюється у суспільстві все більше своєрідною атрибутикою: рекламою, різноманітними шоу, кулінарними витворами з позначкою «Різдво». Що можна протиставити таким явищам нашого сьогодення?

— Тільки християнській спосіб життя. Той, хто вважає себе християнином, повинен жити, як християнин, жити за законами віри. У нас зараз для цього є всі умови, і ми маємо прагнути понад усе розширювати, поглиблювати свою віру, своїм життям і своїми ділами збагатити її. Адже людина, яка не бажає перебувати у лоні Церкви, хоча вважає себе християнином, починає вишукувати для себе якісь нові форми свята. Так з’являються так звані різдвяні шоу, про які ви згадали, мода провести «веселі різдвяні канікули» десь на гірських лижних базах, вишукувати кулінарні вишукані блюда і таке інше. Спокуса нашого часу, яка добре проілюстрована в багатьох колишніх християнських державах Європи, — святкувати Різдво без Христа.

Але втішає те, що в Україні, всупереч економічним бідам і політичним негараздам, зростає храмове будівництво, все більше молодих людей прагне поєднатися з Христом у таїнствах Церкви, молоді батьки несуть дітей до храмів Божих. Щоденно у селах і містах у тисячах храмів підноситься молитва за мир у країні, про припинення кровопролиття. До цього закликає нас Господь у ці різдвяні святі дні.

— Чимало людей з повагою ставляться до християнської віри і християнських цінностей. Але при цьому залишаються, так би мовити, пасивними спостерігачами. Як подолати цей бар’єр?

— Благодать торкається людини, коли вона починає шукати істину. Пасивне спостерігання, про яке ви кажете, до Бога не приведе. Господь нагадує: «Я є Істина», і закликає: «Прийдіть до Мене всі струджені та обтяжені», адже «Я з вами по всі дні аж до кінця віку».

До того, хто шукає істину, прививається благодать Божа. А хто не шукає істини, а живе оманливими ідеалами, той буде шукати розваг і залишиться на самоті. Хоча Господь і посилає йому благодать, але він не сприймає її. Коли Господь бачить, що людина відгукується на Його заклик, то посилає йому благодать, щоб він зміг перемогти свої пристрасті, виправити пошкоджену гріхом природу своєї душі, поєднатися з Богом своїм життям, діями, любов’ю до людей, до землі, своєї Батьківщини. Адже без любові до Бога не можна по-справжньому любити людей, свій народ і інші народи, нести мир, правду, добро.

І легше всього людині знайти істину у храмі Божому. Людина не може самостійно вилікувати себе від якогось недугу. Так і поза храмом не можна налагодити відношення з Богом. Адже храм – це духовна лікарня, з багатством християнського віровчення. В храмі людина збагачує свою віру, свій розум, їй легше налагодити зв'язок зі своїм Отцем Небесним.

— Ваше Блаженство, сьогодні ангельські слова «слава у вишніх Богу і на землі мир» як ніколи актуальні для України. Які ж складові цього миру Христового?

— Святий Серафим Саровський повчав: «Стяжи дух мирний і навколо тебе спасуться тисячі». Мир Божий складається з благодаті Божої. Благодать Божа дозволяє людині мирно жити і в суспільстві з різноманітними поглядами. Благодать навчає людину і дає їй сили терпіти недоліки інших. А якщо благодаті нема, то для людини всі вороги. Навіть і домашні її, тому що нема миру Христового в душі.

Така людина думає, що причиною його негараздів є її ближні, ті, хто її оточує. От приміром, наші святі сповідники жили в сталінських таборах, куди засилали не лише політичних, а й убивць, злодіїв, грабіжників. Але вони уживались з усіма, терпіли всіх, любили всіх. І люди до них тягнулись. Хоча ніхто з них проповіддю не займався, це було неможливим у тих умовах. Але вони мали віру в душі, мир з Богом.

А коли людина має мир з Богом, то цей мир розповсюджується і на оточуючих. А якщо нема миру в суспільстві, значить нема Христа в душі суспільства. Адже народ має бути єдинодушним, шукати істинні цінності, знаходити їх для того, щоб з’єднуватися, а не роз’єднуватися. Тоді не буде того, що ми маємо сьогодні у нас важкий час випробувань. І перш за все, це стосується нас, православних християн, які покликані бути світлом для світу. Нехай Богонемовля Христос допоможе нам у цьому.

Записав Сергій Герук

© 2013–2014 Офіційний сайт Київської Митрополії Української Православної Церкви

Передрук матеріалів тільки за наявності посилання

Зворотній зв'язок info@mitropolia.kiev.ua