Print

Послання Предстоятеля УПЦ з нагоди 30-ї річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції

 

ПОСЛАННЯ
Блаженнішого Онуфрія, Митрополита Київського і всієї України,
Предстоятеля Української Православної Церкви
з нагоди 30-ї річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції

Нема більшої від тієї любові, 
як хто душу свою покладе за друзів своїх (Ін 15, 13)

У день 30-х роковин трагедії на Чорнобильській атомній електростанції обов’язком всіх наших співвітчизників є піднесення молитви про нашу багатостраждальну українську землю, про її народ, опалений вогнем випробувань, про тих, хто загинув, рятуючи світ від ядерної небезпеки, хто сьогодні на собі відчуває біль радіаційного ураження, та про майбутні покоління наших нащадків.

Аварія на Чорнобильській АЕС сколихнула людство. Масштаби цієї техногенної катастрофи назавжди довели важливу істину – те, що людина зухвало вважає своїм досягненням, нерідко стає її найбільшою поразкою. Кожен із нас і весь навколишній світ є Божим творінням, яке Сам Творець назвав надзвичайно добрим (див. Бут. 1, 31). Однак, закон цього світу полягає в тому, що Боже творіння має своє життя лише у єднанні зі своїм Творцем. Все, що відділяє людину від свого Небесного Творця, є гріхом, який несе в світ смерть. Саме такі наслідки мало гріхопадіння Адама і Єви. Адже їх гріховний непослух став причиною найбільшої в історії світу катастрофи, що призвела до втрати Раю, втрати первісної гармонії та панування законів тління і смерті.

Ми пригадуємо, що Чорнобильська аварія сталася в часи, коли наш народ ще перебував у атеїстичному затьмаренні. Проте, вона змусила мільйони людей шукати відповіді на питання про духовні причини того, що сталося. Справжньою першопричиною катастрофи на Чорнобильській АЕС є не фатальна випадковість, не якась технічна помилка бездушної електронної машини, а втрата людиною зв’язку з Богом, втрата пам’яті про Свого Творця, втрата джерела справжнього життя без якого, все, до чого причетна людина, спотворюється смертю.

Цього року відзначення 30-ї річниці Чорнобильської трагедії припадає на скорботний період Страстного Тижня. Церква нагадує нам про страждання нашого Господа Іісуса Христа, які Він переніс заради нас, людей, та заради нашого спасіння (див. Символ Віри). Через призму Страждань Христових ми споглядаємо на подвиг героїв Чорнобиля. Саме вони в перші години після аварії зробили все, щоб приборкати радіоактивне полум’я і врятувати життя іншим. Господь навчає нас через Святе Євангеліє: «Нема більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін 15, 13). Жертовний приклад ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС має надихати нас в часи любих випробувань любов’ю перемагати всі негаразди.

Нехай Господь прийме в Свої небесні обителі душі тисяч спочилих внаслідок радіоактивного ураження наших співвітчизників, а всім нам пам’ять про Чорнобиль нехай ніколи не дасть забути про те, що найбільша катастрофа – це життя без Бога.

+ОНУФРІЙ,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви

© 2013–2014 Офіційний сайт Київської Митрополії Української Православної Церкви

Передрук матеріалів тільки за наявності посилання

Зворотній зв'язок info@mitropolia.kiev.ua