Протоієрей Олег Василенко: УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА ЗА ЄДНІСТЬ ТА ПОРОЗУМІННЯ

Сьогодні у ЗМІ продовжують поширювати наклепницькі чутки, мовляв: православні священики не моляться за бійців із зони проведення АТО, не відспівують загиблих воїнів, підтримують сепаратистські настрої, фінансують терористів із пожертвувань вірних, ведуть антиукраїнську пропаганду тощо. Відповідь звинуватникам дає протоієрей Олег Василенко, настоятель храму на честь святого Олександра Невського у с. Хотів Київської області, — для порталу «Православне життя».

Розвінчання міфів та наклепів

Православне духовенство Української Православної Церкви, усвідомлюючи себе відповідальними громадянами Української держави та вірними синами рідної землі, постійно підносять свої молитви до Господа про мир, єдність, порозуміння, добробут та спасіння українського народу. Не беручи участь у брудних оборудках політичних сил, не піддаючись на маніпуляції певних українських ЗМІ, які роблять бізнес на протиставленні, ворожнечі та провокаціях, православне священство є справжньою патріотичною силою рідної України, яке жертовно та дієво засвідчує свою любов до рідного народу та держави.

У храмах Української Православної Церкви — люди різних політичних поглядів, ідеологічних переконань, носії різних мов, культур, представники різних національностей спільно у молитві, соціальній дії будують сьогодення та майбутнє нашої країни.

Кожного дня у храмі священики моляться за життя наших братів по вірі та усіх українських громадян, входять в обставини їхнього життя, співчувають кожній людині, дають поради та укріплюють у біді. Але цього деякі люди прагнуть не помічати. Більше того, створюють пропагандистські міфи, розповсюджують наклепницькі чутки про те, що православні священики начебто не моляться у храмі за бійців із зони проведення АТО, не відспівують загиблих, підтримують сепаратистські настрої, пропагують «російський імперіалізм», фінансують терористів із пожертвувань вірних, ведуть антиукраїнську пропаганду.

Відповідаючи на абсолютно неправдиві звинувачення та відверті наклепи, зазначимо, що бути єдиними у вірі православній, єднатися у Богослужінні, Причасті Святого Тіла Господнього з усіма братами Руської Православної Церква — усе це не має нічого спільного з шельмуванням політиків та журналістів на тему Руського світу й трагічного конфлікту в Україні. Ніколи священики нашої святої Української Православної Церкви не розділяли людиноненависницьких поглядів, ксенофобії, не підтримували хибну політику ненависті, зрадництва та позиції так званої «п’ятої колони».

На превеликий жаль, очі багатьох наших громадян затьмарені змонтованими картинками з екранів телебачення, де цілеспрямовано створюють образ духовенства Української Православної Церкви ворожим до власного народу та рідної землі. Священики — плоть від плоті українського народу, справжні, а не декларативні, патріоти, які говорять правду та свідчать про Божу благодать.

Політика важливіша за благовістя Христа?

Якщо комусь не подобаються слова проповіді про те, що людина, яка отримала хрещення у «філаретівському» розколі, не має благодаті, то треба замислитися над власним життям та ставленням до духовного буття, а не звинувачувати священство й повчати, нібито хрещення єдине і однакове, якщо його навіть здійснює позбавлений священного сану. Хрещення дійсно єдине — в істинній, канонічній Церкві Христовій, але не поза Нею, не у заполітизованій громаді, яка під прикриттям православних декларацій насправді «проповідує» ненависть, насилля, братовбивчу війну.

Священство мусить в усьому керуватися настановами святих отців Церкви. Святий Іоанн Златоуст говорить про те, що гріх розколу не змивається навіть кров’ю. Мусимо визнати, що для багатьох наших громадян політична доцільність, передвиборча брехня, боротьба за власність важливіші за благовістя Христове.

На жаль, у житті нашого народу дуже багато розмов про демократію. Якщо на майданах люди повстали за гідність, права та свободи людей, ризикуючи власним життям, то невже їх жертви були марними?! Невже політичні демагоги під прикриттям патріотичних гасел і далі будуть нехтувати конституційними гарантіями та правами громадян?!

Згідно Конституції України (стаття 35), «кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність». Більше того, текст Закону говорить: «Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова».

Всупереч Конституції України деякі політичні сили, обласні, місцеві ради, ЗМІ намагаються визначити єдину «правильну» Церкву для громадян України та примусово загнати усіх православних громадян України до політичної партії під назвою «Українська Православна Церква Київського Патріархату». Мусимо знову нагадати усім політичним силам, що усі конфесії та віруючі в Україні рівні перед законом і мають право на однаковий захист своїх прав і свобод.

Антиконституційні, антицерковні дії певних кіл української громадськості розпалюють релігійну ворожнечу, поглиблюють розкол українського суспільства, створюють передумови для переведення кривавого політичного конфлікту на рівень релігійної війни.

Чому церковнослов’янська — рідна мова?

Православні християни шанують історію своєї Батьківщини та українського народу, не зраджують багатовіковій традиції церковної молитви, яка тісно пов’язана з церковнослов’янською мовою. Цією святою мовою століттями молилися наші пращури — святі праведники Святої Русі, славні українські князі, гетьмани, просвітителі та увесь український народ. І саме тому сьогодні наш народ звершує богослужіння у храмі рідною церковнослов’янською мовою.

Мова богослужіння — це не лише слова, це досвід молитви, відчуття спілкування з Богом, наближення до таємниці духовного буття. Християнин покликаний Богом зберігати й розвивати церковне життя. Православний народ України ніколи не відносився зі зневагою до власної історії, церковнослов’янської мови та досвіду духовного життя. Ніщо не заважає православним християнам уживати й рідну українську мову, мислити, жити, «дихати» цією мовою, спілкуватися один з одним. Але ця любов до рідних церковнослов’янської та української мов не має нічого спільного з ворожнечею, ненавистю, протиставленням та війною, яку розпалюють певні радикальні політики та упередженні засоби масової інформації, що розповсюджують брехню, сіють релігійну та національну ворожнечу.

Попри відверті маніпуляції ЗМІ, звинувачення в не-патріотизмі, духовенство Української Православної Церкви завжди виступає за порозуміння, єдність, любов до України, розповсюдження правдивої інформації, громадську безпеку та суспільний консенсус.

© 2013–2014 Офіційний сайт Київської Митрополії Української Православної Церкви

Передрук матеріалів тільки за наявності посилання

Зворотній зв'язок info@mitropolia.kiev.ua