Свято-Троїцький Кирилівський монастир

вул. Фрунзе, 103

Храм в ім’я святителя Кирила Александрійського був споруджений у 1140-х рр. коштом чернігівського князя Всеволода-Кирила Ольговича, котрий з 1139 р. до своєї смерті у 1146 р. обіймав київський престол. Церкву було найменовано на честь небесного покровителя князя, святителя Кирила, єпископа Александрійського, відомого борця проти єресей у V ст. Муровану одно-банну споруду зводили у традиціях давньоруського зодчества. Церква служила усипальницею княжої гілки Ольговичів. Навколо храму утворився Кирилівський монастир, першу літописну згадку про який датовано 1167 р.

Зазнавши певного занепаду після монголо-татарської навали, храм залишався діючим у подальші сторіччя. На поч. XVII ст., за ігумена Василія (Красовського) здійснено відбудовчі роботи. Тоді ж храм пересвятили на честь Святої Трійці, а святителеві Кирилу був присвячений південний приділ. Втім, обитель традиційно називали Кирилівською. В різний час її очолювали знані київські церковні діячі Інокентій Гізель, Лазар Баранович. Послушником, ченцем, а у 1697 р. й ігуменом монастиря був святитель Димитрій Ростовський (Туптало).

Наприкінці XVII ст., за ігумена Інокентія (Монастирського), зовнішній вигляд Кирилівської церкви зазнав перетворення у бароковій стилістиці, зокрема, додалися чотири наріжні бані. У XVIII ст. храм відновлювався після пожежі, західний фасад було оформлено пишним хвилеподібним фронтоном. Було збудовано кам’яну дзвіницю з теплою Благовіщенською церквою у другому ярусі. Висока, струнка споруда склала разом з церквою виразний бароковий ансамбль. Дзвіницю з брамою у нижньому ярусі було включено до кам’яної монастирської огорожі.

Після закриття у 1768 р. Кирилівського монастиря у його приміщеннях влаштували притулок для інвалідів. Поступово навколо колишньої монастирської території склалися «Кирилівські богоугодні заклади» губернського підпорядкування з численними лікарняними корпусами. З 1806 р. тут діяла божевільня. Кирилівська церква лишилася лікарняним храмом, у дзвіниці розмістили аптеку.

У ХІХ ст. загальну увагу привернуло виявлення, дослідження та поновлення стародавніх фресок Кирилівської церкви. Комплекс розписів ХІІ ст. сукупною площею 800 кв. м. є найбільшим з тих, що збереглися від тієї доби. В ньому продовжено й розвинуто традиції стінопису Софійського собору.

Служба Божа велась у храмі до 1929 р. Надалі церкву перетворили на музей. Тим часом у будівлях Кирилівських богоугодних закладів розмістилася психоневрологічна лікарня. У 1937 р. було розібрано дзвіницю. Від монастирського муру залишився тільки невеликий фрагмент з однією вежею. Упродовж короткого часу Кирилівська церква діяла за доби нацистської окупації. У 1963 р. храм перетворили на філію державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей».

Нині у храмі, в якому залишається музей, відновлено богослужіння. У 1998 р. церкву наново освячено в ім’я святителів Кирила та Афанасія Александрійських.

Біля місця втраченої дзвіниці у 1999 р. споруджено нову, з нижнім цегляним та верхнім металевим ярусом. У 2011 р. Відновлено Свято-Троїцьку Кирилівську обитель. Діють недільна дитяча школа, катехизаційна школа для дорослих, курси підготовки регентів-уставщиків. З 1998 р. видається газета «Кириллица». Громада духовно опікує хворих Кирилівської психіатричної лікарні. У 1999 р. утворено Сестринство Святителя Димитрія Ростовського для турботи про пацієнтів лікарні.

Намісник монастиря:

Архімандрит Варлаам (Озімок)

Кількість насельників:

10 насельників:

  • Священиків - 3
  • Дияконів - 1
  • Ченців - 1
  • Іноків - 1
  • Послушників - 4

Тел. 331-51-50.
Престольне свято: 14 січня, 31 січня, 22 червня, 4 жовтня.

Офіційний сайт:

www.kirill-monastery.org.ua

© 2013–2014 Офіційний сайт Київської Митрополії Української Православної Церкви

Передрук матеріалів тільки за наявності посилання

Зворотній зв'язок info@mitropolia.kiev.ua